ЖЖ

[lilidiya]

Коли я починала писати свій журнал півтора роки тому, в мене було дві причини. Першою з них було бажання спілкуватися з родиною (які на той час були далеко за межами України, тому спілкування відбувалося, як правило, по Скайпу або ж під час відпустки раз на рік). Мені хотілося розказати близьким людям, як ми живемо, чим займаються їх племінниці, разом радіти їх досягненням чи порадитись про важливі моменти дорослішання доньок. Цю місію мій журнал виконав дуже добре, ми підтримували зв"язок, і по телефону чи Скайпу обговорювали останні події, про які родина дізнавалась з журналу.

Другою причиною такого відкритого журналу була ідея показати всім бажаючим будні багатодітної сім"ї. Показати, що чотири доньки - це велике щастя і їм вистачає материнської і батьківської любові (наперекір стереотипам), кожна дитина є особливою і по-своєму розвиває свої таланти, а не доглядає за молодшими :). Звичайно ж є і проблеми, проте радості в нашій сім"ї набагато більше!!! І нам, тобто батькам,  при цьому вдається і самим розвиватися, маючи час для себе (просто ми трішки змінили пріорітети). І ми зовсім не схожі на замучених дітьми - "спиногризами" і жорстокою буденністю. Ми - найщасливіші!!! І як батьки і як подружжя! Чого і всім бажаємо!!! :)

Потім я вирішила-таки закрити журнал. Можливо, моє сімейне життя та фотки моїх дітей і справді не повинні бути у вільному доступі у світових мережах... Кому цікаво - ласкаво прошу в друзі.

А вчора я зустріла в неті жінку, яка веде свій щоденник з такої ж причини (моєї другої - щоб показати, що багатодітність - це не ужас-ужас-ужас). Правда дітей у неї вдвоє більше, і при тому вона на рік молодша за мене. І живе в США.

Ось почитайте:  Оригинал взят у marimarfaв Семья Уэлч

Речь идет о семье Алисы Уэлч и ее блоге http://resolved2worship.xanga.com

Они вместе уже четырнадцать лет. У них восемь детей – от 0 до 13 лет, четыре мальчика и четыре девочки. Они христиане, и очевидно, что вся их жизнь сосредоточена вокруг Бога. Она ведет хозяйство, фотографирует, шьет, с огромным вкусом и за небольшие деньги обустраивает дом, а точнее – череду съемных помещений (до замужества она успела немного проучиться в школе дизайна). В своем блоге Алиса пишет об обыкновенной будничной жизни, о детях (разбивая миф о том, что детям из больших семей не хватает материнского внимания), об отношениях с Богом и духовной жизни (она, пасторская дочка, иногда шутит о своей привычке «проповедовать»). Пишет довольно много и говорит, что ведение дневника с детства было для нее гарантией душевного здоровья. Но на мой взгляд, ее записи так же нужны и для душевно-духовного здоровья ее читателей :) Вся ее жизнь – свидетельство о том, как сильно Бог нас любит. и о том, как Он может проявлять Себя в тех людях, которые захотели стать для Него прозрачными и решили служить Ему – resolved to worship.

Если вы хоть немного читаете на английском, очень советую вам почитать это самим и посмотреть чудесные фотографии. А для тех, кто не читает – немножко моего перевода

( здесь.  )